Віра Алентова (Vera Alentova) - відома артистка кіно і театру. Найзнаменнішою її роллю стала Катерина Тихомирова в картині "Москва сльозам не вірить". Але своєю участю вона скрасила ще десятки видатних фільмів. Понад півстоліття вона береже вірність Московському драматичному театру імені О. С. Пушкіна, у постановках якого виконала сотні персонажів. Її доля і кар'єра тісно переплетені з діяльністю відомого режисера Володимира Меньшова, адже їхній творчий тандем переріс у справжнє кохання. А спільна донька Юлія Меньшова стала не менш успішною актрисою, ніж її зіркові батьки.
Дитинство та юність
Народилася Віра Валентинівна в маленькому місті Котлас 21 лютого 1942 року. Її батько, мати і бабуся були артистами театру, тому дівчинка з ранніх років зростала в театральних підмостках. Багато часу їй доводилося проводити на самоті, але малечу це не засмучувало: вона завжди знаходила собі захоплення, вигадувала історії, складала оповідання, читала книжки, аналізувала тексти. Це навчило її дисципліни та самостійності.
Коли дівчинці виповнилося 4 роки, помер її батько. У бідний повоєнний час навіть звичайної застуди було достатньо, щоб отримати важке ускладнення і померти. Коли батько помер, матері стало дуже тяжко: вона працювала в театрі, де часто затримували зарплату, потім працювала на фабриці, а приходячи вже вночі додому, займалася шиттям. Але навіть такої праці не вистачало для нормального існування.
Сім'я Алентової жила бідно, іграшок у неї не було, а смак солодощів їй був незнайомий. Гардероб складався з пари речей, перешитих мамою зі старих недоносков. При всьому цьому сьогодні Віра Валентинівна не вважає своє дитинство нещасливим. Вона вміла знаходити радість у дрібницях і насолоджуватися любов'ю оточуючих.
Дебютний вихід на сцену театру відбувся у 8-річному віці. Тоді мама взяла її на репетицію, і вже в процесі з'ясувалося, що одна юна артистка захворіла і терміново потрібна була заміна. Віра вийшла замість неї і, як каже актриса, "в той момент і зачепила театральну бацилу". На подвір'ї вона разом з іншими дітьми з юних років ставила вистави, придумувала костюми.
Будучи дитиною, вона з мамою багато разів переїжджала. Вони встигли пожити в Україні, в Узбекистані, на Алтаї.
Коли дівчині виповнилося 15, її мати вдруге вийшла заміж. Вітчим був артистом, і одразу помітив у падчерці акторські задатки. Але мама наполягала, щоб донька була лікарем. Спроби вступити до медичного інституту не увінчалися успіхом. Але, слідуючи за мрією, за допомогою вітчима вона потрапила до допоміжного складу Барнаульського драмтеатру. На той час прийом документів до театральних вишів уже закінчився. Не ставши абітурієнткою, протягом року Алентова працювала в меланжевому комбінаті.
1961 року Віра вирушила підкорювати Москву. Вона подала документи в усі театральні навчальні заклади, і вступила до Школи-студії МХАТ. Той знаменний день, коли вона побачила своє прізвище в списку студентів, розділив її життя на "до" і "після".
Студентство і доленосна зустріч
Театральний виш став для неї відрадою: вона дуже старалася, багато читала, репетирувала цілодобово безперервно - вкладала в навчання всі сили. На особисте життя у неї не вистачало часу, але дівчина була по-справжньому щаслива.
Ще на першому курсі вона познайомилася з неперспективним, на думку викладачів, студентом Володимиром Меньшовим. Але Віра побачила в ньому внутрішній стрижень, щирість, власний погляд на різні речі. Вони довго дружили, і всі дивувалися, що одна з найкращих і найталановитіших студенток знайшла в бездарному юнакові з непоказною зовнішністю. А вона прикипіла до нього всією душею. Він довго і красиво залицявся до своєї дами серця, і до кінця другого курсу пара одружилася.
З отриманням дипломів 1965 року Віра і Володимир вирушили у справжнє доросле життя, сповнене неприємних сюрпризів, злетів і падінь, щастя і розчарувань.
Театр і кіно
Одразу після закінчення навчання Алентову прийняли до трупи Московського театру ім. Пушкіна. Практично з перших днів їй довірили головну роль у постановці "Шоколадний солдатик". Вона чудово зіграла в цій виставі, а потім у ще одній, і ще... Дуже швидко Віра стала однією з провідних актрис театру.
Вона блискуче грала. Їй давалися драматичні й характерні образи, вона могла бути ніжною і чуттєвою, сильною і безпрецедентною. Її запаморочливий успіх викликав заздрість у колег, тому неодноразово театром ширилися різні чутки й вигадані історії про артистку.
Але незважаючи ні на що, талант вимагав реалізації. І однієї сцени було замало. Перші кінематографічні спроби заявити про себе не увінчалися успіхом. Наступні 10 років вона повністю віддалася театру, щорічно поповнюючи свою творчу біографію парочкою культових робіт.
Фатальним став 1979 рік. Тоді вийшов на екрани кінохіт "Москва сльозам не вірить", де Віра Алентова виконала одну з головних ролей. Фільм викликав фурор не тільки в російському, а й у світовому кінематографі. Робота отримала "Оскар", а наша героїня удостоїлася держпремії СРСР і здобула перемогу в номінації "Найкраща актриса".
Після такого успіху режисери просто засипали артистку запрошеннями. Відтоді на екрани вийшло безліч кіношедеврів з Алентовою в головній ролі. Вона стала кумиром і втіленням найкращих акторських якостей.
У фільмах вона знімається і сьогодні. Щоправда, вже не так часто, адже вік бере своє.
З 2009 року вона працює викладачем кафедри акторської майстерності у Всеросійському державному університеті кінематографії імені С. А. Герасимова, де донині ділиться своїм досвідом і знаннями зі студентами.
Сімейний стан
Про особисте життя Віри Алентової багато говорити не варто. Володимир Меньшов був єдиним її чоловіком. Він став її чоловіком у студентські роки, після закінчення МХАТу вони деякий час жили окремо. Потім знову сходилися і розходилися. Їх зводила доля на знімальному майданчику, адже в тандемі вони видавали фантастичні роботи, які приносили успіх обом.
З появою доньки Юлії пара розлучилася. Батько часто приїжджав до рідних, але потім знову їхав. І тільки коли дівчинка пішла до першого класу, сім'я возз'єдналася. Віра і Володимир подолали багато труднощів і негараздів разом, пізнали тисячі приємних моментів у спільному житті. Їхня творча династія продовжилася в єдиній доньці Юлії, яка стала не менш знаменитою артисткою, ніж її мати.
Сьогодні Алентова не часто з'являється на публіці, але й "спокійна старість" - це не про неї. У 2018 році вона знялася в картині "Ампір V" і вкотре підтвердила, що талант віку не підвладний. Чим ще порадує нас актриса, дізнаєтеся в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Фільмографія (вибране):
1965 - "Дні льотні"
1977 - "Народження"
1979 - "Москва сльозам не вірить"
1982 - "Час для роздумів"
1984 - "Час бажань"
1987 - "Завтра була війна"
1994 - "Наречений із Маямі"
1995 - "Ширлі-мирлі"
2000 - "Заздрість богів"
2004-2007 - "Бальзаківський вік, або всі мужики сво..."
2007 - "І все-таки я люблю"
2010 - "Дар божий"
2014 - "З Восьмим березня, чоловіки!"
2014 - "Дорога без кінця"
2018 - "Ампір V"
