Вистава "Господар кав'ярні" з 15 по 17 листопада 2023

Огляд

Голубєв Дмитро

Павло Пряжко у «Господарі кав'ярні» досліджує не так поле свідомості сучасної людини, скільки намагається вловити «радіохвилю» чи «космічний імпульс»сучасного суспільства, шукає опори на смислові точки, які зникають, ледь проявившись.

Тут і відсилання до проблем інтертекстуальності, підміни понять постмодерну та метамодерну, і повернення в естетику театру абсурду, і просте людське замішання та божевілля перед божевільним світом, який розколює нашу свідомість на мільйони частинок.

Головний герой, чи людина, чи голос, чи всі разом – це оголений нерв епохи, що увібрала в себе і геніальні твори та бурхливі переживання минулого, і біль сьогодення та страх перед майбутнім.

Кожен з нас стає на мить «Господарем кав'ярні», який не може вийти за рамки нав'язаної світом вузької моралі, уявлень про суспільство та культуру, не здатний злетіти над побутом за простою відсутністю крил за спиною.

Але диво відбувається, тому що Мистецтво — це і є крила, які виникають у нас від зіткнення з іншою людиною, у процесі діалогу та слухання, у момент пильного вглядання у зіницю співрозмовника.

Екзистенційна криза — це не те, що приходить, це даність, з якої нам не вибратися до кінця століть, але яку кожен здатний подолати поодинці, лише почавши промовляти внутрішню порожнечу і намагаючись побачити світло в цій порожнечі, поділившись ним з іншими.

Колись був написаний роман «Улісс» у жанрі потоку свідомості, були твори Сартра та Камю, Іонеско, Беккета та Хармса, Кафки та Введенського з їхньою нісенітницею та зацикленістю. Потім нісенітниця і хаос самі собою переродилися в сучасні конструкції тексту нового абсурду, і сьогодні «Господар кав'ярні» Павла Пряжко посідає серед них гідне місце, розповідаючи нам про людину, говорячи з нами так, як ми часом не здатні говорити навіть із самими собою.

Режисер Григорій Журавльов