Олександр Ширвіндт (Aleksandr Shirvindt) - видатна людина, яка опанувала не одну професію і досягла неймовірних висот у кожній розпочатій справі. Він актор, театральний режисер, телеведучий, автор книг, викладач, артист дубляжу. Чим би не почав займатися Олександр, його завжди супроводжує успіх. Серед його заслуг є безліч звань, почесних премій, орденів. Але головними надбаннями можна назвати близько сотні театральних ролей, понад 25 власних постановок, фільмографію, що складається з більш ніж 50 пунктів, 18 озвучених мультфільмів, 5 авторських книжок. А ще телепередачі, де він постав у ролі ведучого, аудіокниги та аудіовистави, активна громадська діяльність... Його життя нудним не назвеш.
Дитинство та юність
Олександр Анатолійович народився 19 липня 1934 року в Москві. Але більшу частину дитинства він прожив у містечку Чердинь із бабусею. Причиною тому стала зайнятість батьків. Його батько був музикантом, грав на скрипці у Великому театрі, викладав. Мати працювала в Московській філармонії. Вони багато гастролювали, завжди були оточені музикою. Здавалося, що дитина, народжена в такій сім'ї, неодмінно мала піти по стопах батьків, але хлопчик знайшов себе трохи в іншій справі.
Після молодшої школи в глибинці до середньої він пішов уже в столиці. Престижний навчальний заклад, куди ходили переважно діти партійних лідерів, виховав справжнього інтелігентного й освіченого хлопця. Ширвіндт після уроків навчався в музичній школі, займався бальними танцями. А вечорами його будинок ставав місцем зустрічей відомих артистів і діячів театру. Саме вони пробудили в Олександрі інтерес до акторського мистецтва і визначили вибір професії.
Після школи Ширвіндт подав документи до Театрального училища імені Щукіна. Не мав досвіду в постановках, але музичні та танцювальні навички йому багато в чому допомогли. Його талант був настільки явним, що викладачі одразу звернули увагу. У період навчання старанний студент подавав великі надії.
Акторська кар'єра
Після блискучих виступів у дипломних постановках "Трудовий хліб" і "Ніч помилок" артиста запросили до основного складу трупи Театру-студії кіноактора. Зігравши в кількох спектаклях, через рік він уже виступав на сцені театру імені Ленінського комсомолу. Незначні дебютні ролі швидко переросли в більш серйозні та великі. Його майстерність вражала режисерів, викликала захоплення у публіки.
У 1968 він значився в штаті трупи драмтеатру на Малій Бронній. А ще через пару років влаштувався в Московський академічний театр сатири. Саме на цій сцені він зміг повноцінно реалізувати себе. Тонке почуття гумору, самоіронія і дотепність допомогли йому стати справжньою зіркою. Він був неповторний, його фрази нерідко підхоплювалися всією Москвою. За 30 років служби в театрі Сатири він зіграв кілька десятків ролей. Почав самостійно режисирувати постановки, обійняв посаду художнього керівника. Це місце стало для нього другою домівкою, принесло йому славу, всенародне визнання, популярність і безмежну любов публіки. І навіть сьогодні, у 85-річному віці, він не розлучається з театром.
Кіно та інша діяльність
Не обійшов стороною Олександра Ширвіндта і кінематограф. Відразу після закінчення училища актор поєднував виступи в театрі зі зйомками. Дебют трапився в картині "Вона вас любить" ще 1956 року. Це була незначна роль, яка дісталася йому практично випадково. Після кількох епізодичних появ на екрані в його кінокар'єрі настало невелике затишшя. Цілком поглинений театром, він віддавав себе найбільше саме йому. Але режисери не могли обійти стороною такий талант. Тому всіма силами намагалися затягнути його на знімальний майданчик.
У 1967 році Олександр з'явився у фільмі "Майор Вихор". Яскравий персонаж, що запам'ятовується, викликав позитивні відгуки. Але справжній успіх і всенародне визнання прийшли після виходу культової картини, яка стала шедевром радянського кіно. Мова, звісно, про "Іронію долі, або З легким паром!". У ній артист виконав роль Павлика, товариша головного персонажа. Режисер кінострічки Ельдар Рязанов був у захваті від гри актора, втім, як і глядачі, і критики. Цей проект породив тривалу співпрацю Рязанова і Ширвіндта.
80-ті роки стали для кіноактора насиченими. У цей період на екранах він з'являвся дуже часто. Хоча головних ролей він практично не виконував, але вважався "королем" другого плану. Епізодична поява його в кадрі була здатна прикрасити будь-яку картину. Харизматичний і з тонким почуттям гумору артист легко привертав до себе увагу і ніколи не залишався непоміченим. Після виходу у світ фільму "Троє в човні, не рахуючи собаки" тріо Ширвіндт-Миронов-Державін стало еталонним у комедійному жанрі.
Останні 20 років Олександр нечасто знімався в кіно, приділяючи більше часу театру та іншим видам діяльності.
Починаючи з 2000-х, він став викладати в акторських вишах. Встиг побудувати хорошу телевізійну кар'єру. "Ранкова пошта", "Терем-теремок", "Сім нас і джаз", "Театральна вітальня", "Браво, артист!", "Хочу знати" - у цих проєктах він працював як телеведучий.
У різні періоди життя Ширвіндт займався озвученням мультфільмів, книг, брав участь у записі аудіоспектаклів.
Окремою сторінкою в біографії артиста слід виділити його письменницькі досягнення. Бібліографія Олександра складається з 5 книг, які написані у властивій акторові цинічно-іронічній манері.
Особисте життя
Першою і єдиною дружиною Ширвіндта стала Наталія Бєлоусова. З нею вони перебувають у шлюбі з 1957 року. Хоча ходило чимало чуток про його романи в різні часи і з багатьма жінками, він залишається вірним своїй дружині.
Їхній син Михайло реалізував себе як телеведучий. Він подарував Олександру та Наталії двох онуків. Зараз уже є у великій родині і правнуки.
Сьогодні великий кіноактор і метр російського театру продовжує керувати Театром Сатири, відвідувати різні телепрограми, писати книги. Про його подальші досягнення читайте в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Фільмографія (вибране):
1956 - "Вона вас любить!"
1963 - "Приходьте завтра"
1967 - "Майор Вихор"
1968 - "Ще раз про кохання"
1975 - "Іронія долі, або З легким паром!"
1976 - "Небесні ластівки"
1979 - "Троє в човні, не рахуючи собаки"
1982 - "Принцеса цирку"
1982 - "Вокзал для двох"
1987 - "Забута мелодія для флейти"
1990 - "Бабій"
1994 - "Простодушний"
2004 - "Привіт від Цюрупи!"
2007 - "Іронія долі. Продовження"
2009 - "Строкаті сутінки"
2013 - "Мольєр"
2019 - "Московський романс"
