25 жовтня о 18:00 в рамках циклу Олександра Смолянського «Берлінські зустрічі» відбудеться показ документального фільму «Кушнір». Його герой — чудовий піаніст, талановитий письменник і безстрашна людина, яка відкрито виступила проти війни.
У 2024 році Павла Кушніра затримали через його антивоєнні виступи в інтернеті. На його YouTube-канал на той час було підписано всього п’ять осіб. У біробіджанському СІЗО Кушнір оголосив сухе голодування і помер, не доживши до сорока років.
Фільм не зводить долю Кушніра до історії чергової жертви політичних репресій. Режисера насамперед цікавить сам Павло: звідки у майже нікому невідомої й надзвичайно самотньої людини взялася рішучість зробити свій моральний вибір і не відступити, навіть коли довелося віддати за це життя.
Кушнір закінчив Московську консерваторію й працював солістом філармонії. До музики він ставився з майже фанатичною вимогливістю: багатогодинні заняття за роялем інколи закінчувалися розбитими до крові пальцями. Водночас він писав експериментальну прозу, розповсюджував антивоєнні листівки й серйозно мріяв одного дня покинути Землю та вирушити на Марс. У своїх останніх відео він прямо говорив про війну й закликав чинити їй опір.
Літературна популярність його майже не цікавила. Замість пошуків видавців та участі в літературному житті він заповнював рукописами зошити й передавав їх друзям. За життя було опубліковано лише «Русская нарезка», яка пройшла практично непоміченою. Роман «Noël» Кушнір створював як величезний колаж із безлічі чужих голосів — від античної літератури до бітників. Читачі почали відкривати для себе цього автора вже після його смерті.
Сергій Єрженков свідомо відмовляється зображати свого героя лише як жертву: «Він був вільним настільки, наскільки взагалі може бути вільною людина. Брила. Бунтар. Анархіст».
Для побудови фільму режисер скористався художньою схемою, яку сам Кушнір розробив для своєї незреалізованої автобіографічної картини «Шестеро втомлених». Фільм поділений на три частини — «Пророк», «Творець» і «Бунтар». Музичний образ «Пророка» пов’язаний із Рахманіновим, а фінального «Бунтаря» — зі скрябінським «Прометеєм».
Історія складається з щоденникових записів, домашньої хроніки, збережених зйомок та розповідей людей, які знали Павла. Про нього згадують учасниця гурту Clean Bandit Грейс Чатто, музикознавець Михайло Казиник та журналіст Дмитро Волчек. З дозволу родини творці фільму за допомогою штучного інтелекту відтворили голос Кушніра, яким і читаються уривки з його щоденника.
Зйомки розпочалися завдяки приватним пожертвам, причому більшість перших внесків надійшла з Росії. Для деяких героїв участь у фільмі була небезпечною, тому творцям довелося приховати їхні імена або відмовитися від уже записаних епізодів. У самій Росії фільм дивилися на неофіційних закритих показах у Москві, Петербурзі, Єкатеринбурзі та Новосибірську.
Фільм «Кушнір» отримав спеціальну згадку журі конкурсу «Артдоксеть-2026» — «за розповідь про те, що на світі не буває маленької людини, особливо коли йдеться про мужність і силу духу».
Детальніше
Згорнути
