"Ляпис Трубецкой" (Lyapis Trubetskoy) - найвідоміший білоруський рок-колектив. Їхні хіти вперше зазвучали 1995 року, і протягом 24 років музиканти були кумирами мільйонів. "Ляпіси" стали лауреатами десятків престижних премій, їх неодноразово визнавали "Групою року", а пісні по кілька тижнів займали верхні позиції чартів. Водночас вони не з чуток знають, чим загрожує перебування в "чорному списку" Лукашенка і ЗМІ. Але їхній твердий характер, талант і напористість допомогли подолати всі перепони і прославитися не тільки в Білорусі, а й далеко за її межами.
На початковому етапі розвитку колектив виступав у жанрі камеді-року, фолку, ска-панку. Але з роками вони стали порушувати більш серйозні теми, у текстах простежувався політично-соціальний характер. Музика, відповідно, стала важчою.
Період становлення і перші успіхи
Засновником і незмінним солістом гурту був Сергій Міхалок. Він народився і провів дитинство в Німеччині, а освіту здобув уже в Мінську. Сюди його сім'я переїхала на початку 80-х. З юних років він тягнувся до творчості - писав тексти та музику до них. У студентські роки зібрав власний колектив, який і став прообразом "Ляпіса Трубецького". Тоді з ним грали Руслан Владико, Олексій Любавін і Дмитро Свиридович.
Але повноцінним гуртом назвати їх було важко, адже окрім виступів на заходах, вони не вели жодної діяльності: ні репетицій, ні репертуару, ні назви. Але кожен з них був настільки яскравим, що, виходячи на публіку, з першої хвилини приковували до себе всю увагу аудиторії і з легкістю завойовували серця глядачів.
Перша велика сцена в їхній біографії була на фестивалі "Три колери" в Мінську, потім на "Фестивалі музичних меншин". Теплий прийом публіки і поява перших фанатів змінили їхнє ставлення до творчості. Вони стали регулярно збиратися на репетиційній базі, ретельно складати репертуар, удосконалюватися.
Сполучною ниткою з шоу-бізнесом був Євген Колмиков. З 1994 року він допомагав хлопцям розвиватися, а трохи пізніше став їхнім генеральним директором. Грамотний піар, зв'язки і розуміння внутрішнього устрою медійного простору дозволили "Ляпісам" вийти на новий рівень. Незабаром музиканти почали отримувати гонорари, запрошення на концерти та фестивалі. Вони створили програму у форматі рок-опери "Підкорення космосу" і вирушили в перший гастрольний тур Білоруссю. Назву колективу дано на честь поета-халтурщика з твору "Дванадцять стільців" Никифора Ляпіса, який писав під псевдонімом Трубецькой.
Після того, як їм пощастило заспівати на одній сцені з легендами року "Чайф", "Чуфелла Марзуфелла", "Два літака" та ін., учасники всерйоз заговорили про створення платівки. Вони записали свій виступ і випустили касети накладом у 100 примірників. Ажіотажу вони не викликали, продалися тільки 20 штук. Пізніше на піку слави артисти перевидадуть її під назвою "Ранетое сердце".
Сплеск популярності
У 1996 гурт сподобався Євгену Кравцову, голові "Комплексбанку". Він запросив їх на студію звукозапису Mezzo Forte. "Ляпіси" прийняли пропозицію, посилили звучання кількома інструментами і створили повноцінний альбом. Тоді у складі були:
- Сергій Міхалок (вокал);
- Руслан Владико (гітара);
- Олексій Любавін (ударні);
- Валерій Башков (бас-гітара);
- Єгор Дриндін (труба);
- Віталій Дроздов (вокал, скрипка);
- Павло Кузюкович (валторна);
- Олександр Ролов (гітара).
Після презентації альбому на Мінському рок-фестивалі слава не змусила себе чекати. Хітовою стала композиція "Лукашенко", яку музиканти виконували за мотивом пісні з м/ф "Буратіно". Скільки касет "Ранетое сердце" було продано, достовірно нікому не відомо, але, за різними даними, їхня кількість становить близько 25 тисяч примірників.
А далі понеслася низка вдалих концертів і виступів, робота над новими альбомами. Вони почали знімати кліпи, тим самим охоплюючи все більшу аудиторію. Популярність вийшла за межі Білорусі, колектив почав активно гастролювати країнами Європи. Ажіотаж навколо нових рок-кумирів призвів до того, що, крім шанувальників, з'явилися і противники. За провокаційні тексти і висловлювання пресі заборонили будь-які згадки про "Ляпісів". Всупереч цьому 1996 року вони здобули перемогу в трьох із чотирьох номінацій ("Найкращий гурт року", "Альбом року" і "Найкращий автор року").
Наступні майже півтора року в історії гурту була прогалина. Але після паузи "Ляпіс Трубецкой" повернувся з новим відеокліпом на композицію "Ау", нагадав про себе, відродив колишню популярність і розпочав активну концертну діяльність.
З приходом нового тисячоліття їхня музика кардинально змінилася. Черговий альбом "Важкий" за стилістикою і жанром повністю відповідав назві. Багато пісень не допустили до радіоефіру, але фанати гідно оцінили цю роботу.
Альбом "Капітал", що вийшов 2007 року, викликав чималий галас. Жанр соціально-політичної сатири багато хто розкритикував. Але справжнім фанатам новий напрямок сподобався. Подібна стилістика пісень простежувалася і в подальшій творчості "Ляпіс Трубецького".
Колектив існував до осені 2014 року. За останні кілька років вони об'їздили з гастролями всю Європу й Америку, поповнили дискографію культовими альбомами, дали сотні феєричних концертів на масштабних фестивалях різних країн. "Ляпіси" увійшли в історію білоруського шоу-бізнесу як яскраві та сміливі представники нового покоління рок-культури.
Після розпаду проєкту соліст Сергій Міхалок виступає у складі гурту BRUTTO, інші учасники об'єдналися і продовжують грати під ім'ям Trubetskoy. Про те, як розвиватиметься їхня подальша кар'єра, читайте в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Дискографія:
1996 - "Ранетое сердце"
1997 - "Смяротнае вяселле"
1998 - "Любові капець" (Архівні записи, 1992-1995)
1998 - "Ти кинула"
1999 - "Краса"
2000 - "Всім дівчатам подобається"
2000 - "Тяжкий"
2000 - "Ляпісденс"
2001 - "Юність"
2001 - "Ляпісденс 2"
2003 - "Чирвони Кальсони"
2004 - "Золоті яйця"
2004 - "Аргентина"
2005 - "Червоні вітрила"
2007 - "Капітал"
2008 - "Маніфест"
2009 - "Парад-Алле"
2009 - "Культпросвіт"
2010 - "Agitpop"
2011 - "Веселі Картинки"
2012 - "Рабкор"
2013 - "Грай"
2014 - "Матрьошка"
