"Бі-2" (Bi-2) - гурт, без якого неможливо уявити вітчизняну рок-сцену. На їхніх хітах формувалася ціла епоха розвитку року, їхній внесок не можна недооцінювати. Тридцятирічна історія колективу дуже насичена подіями. У них були і злети, і падіння, активні періоди і моменти застоїв, учасники жили і творили не просто в різних містах, а й на різних континентах. Вони змінювали назви, склад, стилістику і тематику композицій, але Льова і Шура залишилися беззмінними легендами. Їм вдалося домогтися міжнародної слави, любові та визнання. Сьогодні покоління, яке виросло на їхніх хітах, з таким же захватом слухає нові пісні.
Початок початків
Про те, як формувався гурт "Бі-2", можна написати книгу. Навряд чи який-небудь інший колектив зможе похвалитися такою насиченою історією становлення.
Починалося все в Білорусії 1985 року. Тоді двоє друзів, Єгор Бортник і Олександр Уман (Льова і Шура), займалися театральною діяльністю і мріяли стати акторами. Їхній талант був безперечним, але з часом вони зрозуміли, що проявляти його потрібно в трохи іншій галузі.
У 1988 році хлопці створили свій перший музичний дует "Шанс". Трохи пізніше вирішили розширити команду. На початкових репетиціях вони стали групою "Берег істини", а згодом обрали більш брутальну назву - "Брати по зброї".
Льова був автором текстів, Шура виконував музичний супровід, а співав Олександр Сергєєв (більш відомий під прізвиськом "Милиця"). У такому складі вони один раз заспівали на фестивалі, періодично з'являлися в місцевих клубах і ДК. Але публіку їхня творчість не зачепила. Незабаром команда розпалася.
Другу спробу створити якісний колектив вони зробили через рік. Саме тоді й виникла назва гурту - "Бі-2" (на честь стратегічного бомбардувальника США Northrop B-2 Spirit). "Ролі" вони розподілили так: Льова пише тексти і виконує їх, Шура відповідає за музику. Стилістика їхніх композицій була трохи ризикованою - підтекст носив гостросоціальний, а подекуди й гостросексуальний характер.
Новоспечена рок-група епатувала не тільки своїми текстами, а й виставами. Один із перших їхніх виступів починався з того, що на сцену виносили справжню труну. З неї повільно підіймався Льова і починав співати. Такий хід змусив публіку запам'ятати ім'я "Бі-2". У них з'явилися перші шанувальники. Аудиторія розширювалася, здавалося б, наближалася слава. У цей період вони випускають свій дебютний альбом "Изменники родины", який міг би вивести їхню музику на новий рівень. Але в 1991 році Льова і Шура вирушають до Ізраїлю.
Затяжна творча відпустка
Наступні 8 років про "Бі-2" у Росії нічого не чути. В Ізраїлі вони перші місяці працювали на будівництві. Трохи обжившись і накопичивши грошей, продовжили свій музичний шлях. Виступали в клубах і на рок-фестах, створювали нові пісні, але вже в трохи іншому стилі, більш "м'якому". У їхніх композиціях було якісне аранжування, акустика, лояльні тексти. У 1992 вони стали переможцями на фестивалі року в Єрусалимі, а ще через рік удостоїлися призу глядацьких симпатій на одному з форумів.
У розпал чергового етапу "сходження" Шура відлітає в Мельбурн. Льова йде на службу в армію в Ізраїлі.
Шура до 1998 року жив в Австралії. За цей період він встиг пограти в кількох гуртах, зібрати сольний проект, освоїти різні музичні жанри. Він починає спілкуватися з Вікторією Білоган, створює з нею музичний колектив, записує альбом і навіть стає вокалістом. Їхня команда надрукувала в Німеччині серію компакт-дисків, яка так і не надійшла в продаж через економічну кризу в РФ. Протягом усіх цих років хлопці не припиняли спілкуватися і займатися спільною творчістю. Льова, як і раніше, писав тексти, надсилав їх Шурі. Вони разом регулювали всі питання, що стосувалися музики.
У 1998 Лева прилетів до Австралії. Протягом року вони випустили новий спільний альбом "И корабль плывет" (пізніше його перейменують на "Бі-2"). Але всі спроби налагодити зв'язок із російськими лейблами не увінчалися успіхом. Лише кілька пісень вдалося випустити в радіоефіри.
"Рок-відкриття кінця 90-х"
"Варвара", "Полковнику никто не пишет", "Сердце", "Мой друг" - слухачі фанатіли від цих хітів. І бажали бачити своїх кумирів. Тому в 1999 вони приїжджають до Росії. Незважаючи на популярність на ТБ і радіо, контракти на видання альбому або гастрольну діяльність музичні студії не поспішали з ними підписувати.
Але проблема вирішилася відразу після виходу на екрани к/ф "Брат-2". Хлопці не тільки записали три пісні для озвучки кіно, а й знялися в ньому. Потім закріпили успіх участю у фестивалі "Нашествие". З цього моменту почалася нова сторінка в музичній біографії артистів.
Вони з'їздили у спільний Fellini Tour із гуртом "Сплін", чим значно розширили свою аудиторію. "Бі-2" став самодостатнім і самобутнім колективом. Їх впізнавали на вулицях, почали формуватися фан-клуби. Музикантів запрошували на різні фестивалі, концерти, вони гастролювали по Росії, Європі, Америці.
За такої активної творчої діяльності вони практично щороку випускали нові альбоми, які отримували рекордні продажі.
Приїхавши в Росію, вони набрали команду музикантів, які періодично змінювалися. Цікаво, що у них не було поняття "лідер групи". Усі питання завжди вирішувалися спільно. У складі "Бі-2" були Вікторія Білоган, Пітер Вудроуб, Серж Петрон, Григорій Габерман, Микола Плявін, Вадим Єрмолов, Олександр Любарський, Олександр Плявін.
Сьогодні в гурті, окрім Шури і Льови, грають Максим Андрющенко, Борис Ліфшиц, Андрій Звонков, Ян Ніколенко.
За 30 з гаком років існування гурту він зібрав цілу колекцію всіляких нагород (близько 30 премій і номінацій).
Окремо в музичній біографії стоїть співпраця із симфонічним оркестром. Цей альянс відкрив нові можливості. Саме такі концерти гурту стали відвідуваними, адже оригінальність звучання та виконання вже відомих хітів у класичній обробці дарує глядачам незабутню насолоду.
"Бі-2" активно гастролюють по всьому світу, пишуть нові пісні, навіть знімаються у фільмах. Чим порадують слухачів кумири в майбутньому, читайте в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Дискографія:
"Безстатева і сумна любов" (1998)
"Бі-2" (2000)
"Мяу кисс ми" (2001)
"Ипомарки" (2004)
Moloko (2006)
"Лунапарк" (2009)
"Про що говорять чоловіки" (2010)
Spirit (2011)
"#16плюс" (2014)
"Горизонт подій" (2017)
