"Агата Крісті" (Agata Kristi) - легенда радянського і російського року. Пісні цього гурту слухали наші батьки, їхні тексти напам'ять знає наше покоління. Сучасна молодь перейняла цю любов, і "Килим-вертоліт" став невід'ємним супутником співу під гітару. За більш ніж два десятки років існування вони випустили близько півсотні всенародних хітів. Унікальний жанр, неповторний вокал, глибокі, часом депресивні тексти, стали головною платформою для зародження російського року.
Історія виникнення та склад
Коли Радянський Союз почав розпадатися, музиці приділяли не надто багато уваги. Тож дивно, як три шкільні товариші, які разом навчалися в Уральському політехнічному інституті, змогли вибудувати цілу "імперію". Вадим Самойлов, Олександр Козлов, Петро Май - студенти радіотехнічного факультету, які вже в юні роки твердо знали, що музика - їхнє покликання. Вони заснували колектив під назвою "РТФ УПІ". Пропадаючи днями і ночами на репетиціях, вони записали цілих три альбоми. Хлопці виступали в клубах, невеликих концертних залах, в інституті. Але цього було мало. Тим більше їх полюбили в рідному місті, і кількість шанувальників швидко зростала.
Лютий 1988 року вважається для колективу особливим. Адже саме тоді було проведено їхній перший повноцінний концерт, а також офіційно змінено назву гурту на "Агата Крісті". Тоді ж до основного складу увійшов молодший брат Вадима Самойлова - Гліб і став грати на бас-гітарі.
За історію їхнього існування склад часто змінювався. У студентські роки з ними виходили на сцену саксофоніст Олексій Могилевський, бас-гітарист Олександр Кузнєцов, клавішник Ігор Карпенко, барабанщик Альберт Потапкін, вокаліст Олександр Іванов.
Коли "Агата Крісті" була вже вельми популярною, у колективі також періодично відбувалися заміни. У його творчій біографії залишилися такі імена, як Лев Шутильов, Дмитро Хакімов, Костянтин Бекрев, Роман Баранюк.
Але "золотим" складом гурту заведено вважати Вадима Самойлова, Гліба Самойлова, Олександра Козлова, Андрія Котова. Саме вони принесли найбільшу славу і популярність "Агаті" та написали вагому частину хітів.
Творчий шлях
Після першого концерту їх часто запрошували на різноманітні фестивалі та в рок-клуби. Популярність поступово зростала, учасники гурту активно записували нові пісні. У 1989 році вони вперше зробили крок на столичну сцену, а потім ще раз, і ще. Їх полюбила публіка, "агатців" показали по телебаченню, і тоді було прийнято рішення зняти кліп. "Наша правда" стала їхньою дебютною музичною картиною.
Маючи вже два цілком гідних альбоми ("Другий фронт" і "Коварство и любовь"), хлопці вирушили на гастролі. Вони об'їхали спочатку всю Росію, а потім і Шотландію, Німеччину, Францію, Болгарію, Данію.
Але інтерес до гурту "Агата Крісті" так само різко згас, як і з'явився. В епоху "фонограмного диско", рок не був популярним напрямком у музиці. Сам початок 90-х виявився не надто вдалим. Чергові випущені альбоми, які припали на цей час, - "Декаданс" і "Ганебна зірка" - були просякнуті негативом і агресією. Але водночас увесь депресивний їхній характер не завадив поширюватися країною.
З виходом пісні "Як на війні" їхня популярність миттєво зросла. Вони потрапили в ротацію на радіо і телебачення. Хлопців стали запрошувати в різні музичні передачі, а найвідоміші фестивалі не обходилися без їхньої участі.
Слава "Агати Крісті" загриміла на всю Росію і багато зарубіжних країн. У 1995 році колектив почав співпрацювати з продюсерським агентством Rise Music. Професійна розкрутка і спонсорство допомогли їм брати участь у наймасштабніших концертах, налагодити інтенсивний гастрольний графік, нести свою творчість у ширші маси.
Наступний альбом "Опіум" досяг рекордних продажів - близько 6 млн примірників. За це колектив удостоївся нагороди World Music Awards. Наступні роки були найуспішнішими для гурту - битком набиті зали, натовпи шанувальників, аншлаги в палацах спорту. Їхні пісні знали напам'ять, і завжди хоровий спів уже народних хітів став їхньою візитною карткою. 10-15 концертів на місяць - звучить фантастично, але їм вистачало сил та енергії, щоб кожен вихід на сцену ставав справжнім видовищем.
У 1998 році сталася особлива подія - 10-річчя заснування "Агати Крісті" стало мало не всеросійським святом. Частота появи їхніх пісень у радіоефірах сягнула рекордних позначок, канал ОРТ від самого ранку привітав їх у прямому ефірі. Але найфеєричнішим був ювілейний концерт у СК "Олімпійський". Повний стадіон протягом двох годин просто бився в істериці, поки співав гурт. Багатотисячна публіка одноголосно виконувала з ними всі пісні, а по завершенні програми кілька разів викликала на біс. Такого масштабу Москва на той час ще не бачила.
Підкоривши музичну вершину, вони стійко трималися там до 2001 року. Нове тисячоліття принесло безліч інших виконавців, нові напрямки і стилі. Але "Агата Крісті" залишалася вірною своїм принципам, продовжуючи випускати альбоми у власній тематиці. Деякі їхні пісні за "депресивний характер" не допускали до ефірів. Об'їздивши з гастролями всю Росію і багато зарубіжних країн, колектив поступово став втрачати колишню популярність і славу. До 2008 року вони практично перестали писати нові пісні, знімати кліпи, їздити на концерти. Цей період можна назвати "початком кінця" легендарної "Агати".
10 лютого 2009 року було оголошено про розпад групи. Вони відіграли завершальний тур і поставили крапку на фестивалі "Нашествие". Прощальний концерт ознаменувався не тільки хоровим співом фанатів, а й багатоголосим риданням завзятих шанувальників.
У 2015 році музиканти ненадовго об'єдналися для проведення двох ностальгічних концертів. Але всі надії на продовження їхньої творчості виявилися марними.
Роки музичної діяльності "Агати Крісті" ознаменувалися неймовірним успіхом. Цей колектив - єдиний, хто зміг 4 рази отримати музпремію "Овація", гран-прі Open du Rock, "Золотий грамофон", World Music Award і дві премії від журналу Fuzz. Але головне, що їхні пісні звучать із покоління в покоління. І мине ще дуже багато років, перш ніж люди забудуть слова "Хмари в небо сховалися, зірки п'яні дивляться вниз...".
Не менш захопливі історії інших рок-виконавців можна знайти в каталозі артистів на сайті kontramarka.de
Дискографія:
1988 - "Другий фронт"
1989 - "Підступність і любов"
1991 - "Декаданс"
1993 - "Ганебна зірка"
1995 - "Опіум"
1997 - "Ураган"
1998 - "Дива"
2000 - "Майн Кайф?"
2004 - "Трилер. Частина 1"
2010 - "Епілог"
