Сергій Маковецький (Sergei Makovetsky) - відомий актор театру і кіно, один з небагатьох артистів, які здобули визнання публіки не тільки в Росії, а й за кордоном. У його творчій скарбничці десятки кінострічок, серед яких "Сучі діти", "Брат-2", "Ліквідація", "Тихий Дон". Цьому артистові до снаги ролі в різних жанрах, він виглядає природним у будь-якому амплуа. Але ж його шлях до слави був зовсім непростим.
На шляху до мрії
Сергій Маковецький з'явився на світ 13 червня 1958 р. Рідне місто - Київ. Актор узяв прізвище матері, оскільки батько пішов із сім'ї ще до народження малюка. Незважаючи на його відсутність, у дитинстві Сергійко отримував усе, що було в інших хлопців. Ріс хлопчик всебічно розвиненим: грав на музичних інструментах, ходив у басейн і на фігурне катання.
Про кар'єру актора Сергій Маковецький на той час навіть не замислювався, хотів стати лікарем. Доти, доки вчителька англійської мови випадково не запропонувала йому зіграти роль Нещасливцева у шкільній постановці "Ліс". Ні з чим незрівнянний захват і захват від гри, які відчув Сергій на сцені, змусили його докорінно змінити своє рішення з приводу майбутньої професії.
Щойно закінчивши школу, він подав документи до театрального вишу, але його не прийняли. Тоді хлопець влаштувався в один із київських театрів робітником сцени, а наступного року знову вирушив вступати. Цього разу поїхав до Москви. Перші спроби не увінчалися успіхом. Костянтин Райкін, не дослухавши молоду людину, у доволі жорсткій формі порадив тому навіть не тішити себе ілюзіями і залишити всякі спроби вступити до театрального. Не оцінив його й Олег Табаков, який набирав того року курс у ГІТІСі. Монолог у виконанні юнака йому сподобався, але метр, мабуть, вирішив, що Сергія візьме хтось з іншої майстерні (набирали 4 курси), і взявся за прослуховування інших претендентів.
Маковецький вирішив не здаватися. Він подав документи в Щукінське училище, пройшов відбір і був зарахований на курс Алли Казанської, де провчився аж до 1980 року.
Театральна кар'єра
Після закінчення вишу новоспечений актор потрапив до театру імені Вахтангова, де служить і донині. Дебютом на великій сцені для нього стала роль Карпа Полуди в постановці "Старовинні російські водевілі". Образ простодушного провінційного режисера, шалено закоханого в театр, одразу ж привернув до себе увагу глядачів і преси. Проте актор ще довгий час виходив на сцену лише в епізодах і масовці.
Новий етап у творчій біографії артиста розпочався 1989 року, після того як Сергій Маковецький зіграв у постановці "Зойчина квартира". Образ китайця Херувима, створений ним, сподобався глядачам, робота була відзначена премією "Московська театральна весна".
Рік по тому актор познайомився з Романом Віктюком, який ставив спектакль у вахтангівців. Молодий талановитий артист одразу ж сподобався режисерові, і він запросив його до себе.
Наступні 7 років Сергій Маковецький був одним із провідних акторів театру Віктюка, зіграв у виставах:
- "Уроки майстра";
- "Рогатка";
- "Кохання з придурком".
Завдяки гастролям трупи про талановитого російського артиста дізналися не тільки в Росії, а й за кордоном. У майбутньому акторові доводилося співпрацювати і з іншими постановниками та колективами - "Современником", ТЮГом, агентством "Арт-Партнер ХХI". І весь цей час Маковецький продовжував працювати в театрі Вахтангова, зігравши на його сцені близько двадцяти вистав. Ці роботи отримували заслужене схвалення публіки і найвищі оцінки критиків. Одним із незаперечних доказів його таланту стало звання найкращого драматичного актора Європи, якого Маковецький удостоївся 1994 року.
Кар'єра в кіно
Зніматися в кіно актор почав на початку 80-х. Але його перші ролі були малопомітними, а самі фільми не користувалися популярністю. Як кіноактор Маковецький став відомий лише 1987 року після виходу на екрани картини "Життя Клима Самгіна". Популярності артисту додали й кінострічки "Присвячений" та "Мати". Але по-справжньому гучний успіх принесли йому картини Володимира Хотиненка. Спочатку це була "Патріотична комедія", де Маковецький зіграв роль інтелігента Ільїна. Потім на екрани вийшов фільм "Макаров", де актор з'явився в образі провінційного поета, який випадково купив пістолет, що докорінно змінив його світосприйняття та погубив душу. Остання робота була відзначена призами кіноакадемії "Ніка", фестивалів "Кіношок" і "Золотий овен".
Завдяки "Макарову" Маковецький став зіркою, затребуваним актором у кіно. Пропозиції про співпрацю сипалися одна за одною. За кілька років фільмографія актора поповнилася такими яскравими картинами, як:
- "П'єса для пасажира";
- "Чорна вуаль";
- "Літні люди".
Незвичайний типаж артиста неодноразово спонукав режисерів запрошувати його на ролі негативних героїв найрізноманітніших мастей. Прикладом тому можуть слугувати "лиходії" і:
- мелодрами Івана Диховичного "Прорва";
- трагіфарсу Кіри Муратової "Три історії";
- драми Олексія Балабанова "Про виродків і людей".
"Не загубився" Сергій Васильович і на рубежі століть, ставши справжньою зіркою російського кінематографа і засвітившись у багатьох гучних картинах. Список його ролей поповнився роботами в таких кінострічках, як:
- "Ключ від спальні" і "Карнавальна ніч-2" Ельдара Рязанова;
- "12" і "Стомлені сонцем" (продовження) Нікіти Михалкова;
- "Піжмурки" Олексія Балабанова;
- "72 метри" Володимира Хотинеко;
- "Дівчина і смерть" нідерландця Йоса Стеллінга.
Окремо в цьому списку стоїть драма Володимира Хотиненка "Піп", знята з ініціативи Московської Патріархії. За роль у картині артист удостоївся Ордена святителя Інокентія від Російської православної церкви.
Приваблює Маковецького і робота в телесеріалах. Кожен такий проект стає справжньою подією року. Яскравим доказом цього є серіали "Ліквідація", "Загибель імперії", "Дві зими і три літа", що побили рекорди переглядів.
Особисте життя
В особистому житті Сергій Маковецький може бути прикладом для наслідування. Зі своєю дружиною Оленою Демченко він живе понад 30 років.
Пара познайомилася абсолютно випадково, коли Сергій перебував на зйомках в Одесі. Олена жартома посперечалася з подругами, що, незважаючи на наявність дитини, легко вийде заміж за "першого зустрічного". Ним виявився Сергій Маковецький.
Олена старша за чоловіка на 18 років. Спільних дітей у пари немає, але Сергій Васильович практично замінив батька синові дружини від першого шлюбу Денису. Актор ніколи не був помічений в інтрижках, хоча їхнє сімейне життя складно назвати безхмарним. Однією з серйозних проблем була пристрасть артиста до алкоголю. У пору бурхливої молодості він полюбляв випити, проте страх втратити дружину і прийомного сина змусив його поставити хрест на згубній звичці.
Сьогодні Маковецький продовжує активно грати в театрі, зніматися в кіно, брати участь в озвучуванні мультфільмів і різних ток-шоу. Він сповнений творчих планів, про які можна дізнатися, вивчивши каталог артистів на сайті kontramarka.de. При цьому він не забуває про сім'ю, любить повозитися з онуками, яких подарував батькам син Денис. Малюки називають зірку "діда Сергійко".
Ролі в театрі
"Старовинні російські водевілі" - Карп Силич Полуда, актор, декоратор і на всі руки майстер
"Містерія-буфф" - Негус абіссінський
"Правда пам'яті" - будівельник
"І довше століття триває день" - провідник
"Троянда і хрест" - лікар
"Поранені" - полонений
"Скупник дітей" - Беррі Радд
"Ключ до сновидінь" - студент
"Брестський мир" - Сидоренко
"Зойкина квартира" - китаєць Херувим
"Уроки майстра" - Дмитро Шостакович, радянський композитор
"Государ ти наш, батюшка..." - Олексій Петрович, спадкоємець російського престолу
"Я тебе більше не знаю, милий" - Паоло Мальп'єрі, адвокат
"Амфітріон" - фіванський полководець
"Отелло" - Яго, хорунжий Отелло
"Ревізор" - Антон Антонович Сквозник-Дмухановський, городничий
"Чайка" - Борис Олексійович Тригорін, белетрист
"Дядя Ваня" - Іван Петрович Войницький (дядя Ваня), син Марії Войницької
"Євгеній Онєгін" - Євгеній Онєгін
"Усміхнись нам, Господи" - Ефраїм Дудак
"Уявний хворий" - Арган, уявний хворий
"Гаряче серце" - Тарас Тарасич Хлинов, багатий підрядник
"Пігмаліон" - Генрі Гіггінс
"Паперовий шлюб" - Стівен
"Чорний монах" - Коврін
Фільмографія
1982 - "Взяти живим"
1983 - "Я, син трудового народу", "Екіпаж машини бойової"
1984 - "Смуга перешкод"
1986 - "Заповіт"
1987 - "Життя Клима Самгіна"
1989 - "Присвячений"
1990 - "Сучі діти"
1992 - "Наш американський Боря", "Прорва", "Дитина до листопада"
1993 - "Макаров", "Троцький"
1994 - "Театр імені мене", "Хоровод"
1995 - "Літні люди", "П'єса для пасажира", "Чорна вуаль"
1996 - "Операція "З Новим роком!", "Не було б щастя, та нещастя допомогло"
1997 - "Три історії"
1998 - "Ретро втрьох", "Про виродків і людей", "Твір до дня Перемоги"
2000 - "Російський бунт", "Брат-2"
2002 - "Невдача Пуаро"
2003 - "Ключ від спальні", "Третій варіант"
2004 - "72 метри"
2005 - "Загибель імперії", "Жмурки"
2006 - "Мені не боляче", "Невірність"
2007 - "Карнавальна ніч-2", "Глянець", "Неваляшка", "Спокуса", "12", "Російська гра", "Душка", "Ліквідація"
2008 - "Живи і пам'ятай"
2009 - "Піп", "Чудо", "Ісаєв"
2010 - "Стомлені сонцем-2. Передстояння", "Новорічний детектив"
2011 - "Стомлені сонцем-2. Цитадель", "На сонячній стороні вулиці", "Петро Перший. Заповіт", "Справа гастроному №1"
2012 - "Життя і доля", "Дівчина і смерть",
2013 - "Євгеній Онєгін"
2014 - "Дві зими, три літа", "Умільці", "ЧБ", "Біси"
2015 - "Батьківщина", "Тихий Дон"
2017 - "Траса смерті", "Зелені коти"
2018 - "День до", "Ненастье", "Годунов", "На Париж"
2019 - "Підкидьок"
