Ігор Скляр (Igor Sklyar) - популярний актор театру і кіно, співак, музикант, секс-символ СРСР. Наприкінці 80-х років минулого століття його ім'я гриміло по всій країні. Його чарівна посмішка не сходила з афіш і екранів, а пісня "Комарово", що стала абсолютним хітом, лунала скрізь. Ігорю Борисовичу не раз пропонували всерйоз подумати про естрадну кар'єру, але він віддав перевагу бути актором. У його фільмографії налічується понад 70 різнопланових робіт, але для багатьох своїх шанувальників він так і залишився тим чарівним піаністом Костею з кінострічки "Ми з джазу", який підкорив серця мільйонів дівчат.
Дитинство і юність
Ігор Скляр з'явився на світ 18 грудня 1957 року в Курську. Батьки хлопчика були інженерами. Своїх дітей вони виховували в строгості, тому майбутній актор з ранніх років звик до порядку. Ігор добре вчився в школі, відвідував гуртки, з самого дитинства займався спортом. Ще одним захопленням хлопчика була музика. За допомогою педагогів музичної школи Ігор вивчав основи вокалу та гри на скрипці й фортепіано, сам освоїв гітару. Будучи в підлітковому віці, хлопець грав і співав в ансамблі, всерйоз замислюючись про кар'єру музиканта. Усе змінив випадок.
Під час поїздки до Москви Скляр потрапив на очі помічнику режисера з кіностудії ім. Горького Надії Сорококо. Горького Надії Сорокоумової, яка запросила юнака в картину "Юнга Північного флоту". Зйомки змінили не тільки уявлення підлітка про кінематограф, а й усе його життя: він твердо вирішив стати актором. Батьки Ігоря не вважали захоплення сина серйозним, вони хотіли, щоб той здобув технічну освіту. Але хлопець мріяв тільки про театральну.
Після отримання атестата Скляр вирушив підкорювати Москву, проте стати студентом столичного вишу виявилося вельми непросто. Ігоря не прийняли в жодне з театральних училищ. Тоді він поїхав до Ленінграда і, успішно витримавши іспити, вступив до ЛДІТМІКу.
Кар'єра в театрі та кіно
У 1979 році Скляр закінчив виш і отримав направлення в Томський ТЮГ. Рік потому його призвали на службу в армію. Демобілізувавшись, Ігор повернувся в Ленінград і влаштувався на роботу в міський драмтеатр. На цій сцені актор прослужив 17 років. У 2000 році Скляр покинув МДТ, почав грати як запрошений актор на різних сценах міста, брати участь в антрепризах. З 2006 року і до сьогодні Ігор Борисович працює в театрі "Балтійський дім".
Хоча театральна кар'єра Скляра склалася цілком успішно, по-справжньому відомим він став завдяки кіно і своїм пісням. Уперше про нього заговорили після виходу на екрани комедії "Тільки в мюзик-холі", де Ігор зіграв роль студента-хіміка Ванадія, який мріє стати артистом.
Молодого актора помітили, почали частіше запрошувати в різні проєкти. Однією з найбільш пам'ятних робіт цього періоду стала кінокартина "Бережіть жінок". Однак справжня слава до артиста прийшла після зйомок у фільмі Карена Шахназарова "Ми з джазу". Скляру дісталася головна роль джаз-музиканта Кості Іванова, на яку спочатку планували запросити Дмитра Харатьяна.
Ігор чудово впорався з поставленим завданням. Його робота була відзначена премією фестивалю "Молодість Мосфільму" в номінації "Акторський дебют" і остаточно закріпила за актором статус радянського секс-символу.
Кінокартина на багато років стала візитівкою Ігоря Скляра, як і пісня "Комарове", що прозвучала у фільмі "Почни спочатку". Поява актора в статусі естрадного співака викликала справжній фурор. Наприкінці 80-х артисту неодноразово пропонували зайнятися сольною кар'єрою, проте він відмовився.
Протягом наступних 10 років творча скарбничка актора поповнилася цілою низкою яскравих робіт, серед яких ролі:
- Коломана Зумана в "Маріці";
- Бендетто у "В'язні замку Іф";
- Кості Чеботаренка в "Подвигу Одеси";
- Жори Вітьковського в картині "Батальйони просять вогню".
На початку 90-х артистові набридло грати однотипних героїв, він став дуже прискіпливо ставитися до пропонованих ролей. Йому хотілося продемонструвати всі грані свого таланту, але після розвалу СРСР вітчизняний кінематограф переживав не найкращі часи. Актор практично перестав зніматися.
Єдиним яскравим проєктом цього періоду є кінофільм "Рік собаки". Скляр зіграв у ньому роль колишнього кримінальника Сергія Кожина, який закохався в немолоду жінку. Публіка і критики високо оцінили появу актора в новому амплуа. За роботу у фільмі Ігор Скляр був удостоєний нагороди "За найкращу чоловічу роль" на фестивалі "Кінотавр" у Сочі. Сам актор вважає цей проект вершиною своєї творчої біографії.
З початку 2000-х років Скляр знову став зніматися в кіно. Період оглушливої популярності артиста минув, але він і донині залишається вельми затребуваним актором. Серед найяскравіших робіт знаменитості - телесеріали і кінокартини "Загибель імперії", "Московська сага", "У колі першому", "Літо вовків", "Діти понеділка".
Останнім часом Скляр багато часу віддає сцені - антрепризним виставам і театру-фестивалю "Балтійський дім". На початку 2020 року цей театральний колектив представив на суд публіки легендарний бродвейський мюзикл "Скрипаль на даху". Головну роль у ньому зіграв Ігор Скляр. Постановка стала яскравим доказом того, що про музику актор не забуває. У його послужному списку є близько 3 десятків пісень, є навіть один кліп. Під час своїх творчих зустрічей він часто бере гітару в руки і виконує улюблені композиції.
Особисте життя
Про особисте життя актора ходить багато чуток і домислів. Частково актор сам дає привід для пліток, частенько опиняючись у центрі скандалів.
Офіційно Скляр одружений, але злі язики стверджують, що це лише формальність. Його дружиною є актриса Наталя Акімова. Жінка була заміжня, коли зустріла Ігоря. Її першим чоловіком був близький друг Скляра, нині покійний Андрій Краско. Всі разом вони вчилися на одному курсі. У Скляра, який приїхав із Курська, не було коштів, щоб самому винайняти квартиру, і Краско запропонував йому пожити в нього. Через деякий час Ігор з'їхав від друга разом з його дружиною.
Сам Скляр у своїх інтерв'ю стверджує, що його стосунки з Наталею почалися після того, як вона розлучилася з Краско. Однак щоденники, оприлюднені після смерті Андрія, доводять протилежне. Краско стверджує, що Скляр повів у нього дружину. Саме через їхню зраду актор пережив сильний стрес і потрапив до психлікарні.
Перші десять років Скляр і Акімова прожили в цивільному шлюбі. Вони одружилися, лише чекаючи народження дитини.
Василь Скляр не пішов стопами своїх батьків. Спочатку він вивчав філософію в університеті, пізніше перейшов до театрального інституту. Однак актор із нього так і не вийшов. У 24 роки хлопець подався у священнослужителі, і батькові довелося змиритися з вибором сина.
Сам Ігор Скляр продовжує активно працювати. Після перенесеного інфаркту він став серйозніше ставитися до свого здоров'я. Актор не вживає алкоголь, намагається менше курити і правильно харчуватися. Йти на спочинок Ігор Скляр поки що не збирається. Про його плани і нові проекти можна завжди дізнатися в нашому каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Фільмографія (вибране)
1973 - "Юнга Північного флоту"
1980 - "Тільки в мюзик-холі"
1981 - "Бережіть жінок"
1983 - "Анна Павлова", "Ми з джазу"
1985 - "Батальйони просять вогню", "Маріца", "Подвиг Одеси"
1986 - "Подорож мсьє Перрішона"
1988 - "В'язень замку Іф"
1991 - "Імітатор"
1994 - "Рік собаки"
1997 - "Діти понеділка"
2001 - "Романови. Вінценосна сім'я", "Ключі від смерті"
2004 - "Московська сага"
2005 - "Рататуй", "Загибель імперії"
2006 - "У колі першому"
2009 - "Третього не дано"
2011 - "Літо вовків"
2012 - "Підземний перехід"
2013 - "Шерлок Холмс"
2014 - "Натура, що минає"
2017 - "Катерина. Зліт"
2019 - "Катерина. Самозванці"
