Олег Меньшиков (Oleg Menshikov) - відомий російський артист театру і кіно, чию акторську майстерність називають "феноменальною", а фільмографію вважають "показовою". У нього неймовірна колекція державних нагород, десятки призів і премій за творчу діяльність. Слава про нього розійшлася далеко за межі однієї держави. Британська актриса Ванесса Редгрейв величає Меньшикова "діамантом російського кінематографа". І в цьому з нею солідарні всі без винятку.
Дитинство і юнацтво
Олег Євгенович - одна з небагатьох персон вітчизняного шоу-бізнесу, чия біографія ретельно приховується від сторонніх. Його складно назвати публічною особою, він мало спілкується з журналістами, не любить давати інтерв'ю і ховає всі подробиці особистого життя за сімома замками.
Народився артист 8 листопада 1960 року в Підмосков'ї (місто Серпухов). Через кілька років його сім'я перебралася до столиці. Батьки Олега були далекі від театральної діяльності: батько служив військовим інженером, мати працювала в лікарні невропатологом.
З п'яти років хлопчик відвідував музичну школу. Спочатку він опанував клас скрипки, потім навчився грати на гітарі та фортепіано. Він був вельми старанним учнем: принести додому трійку не дозволяло йому самолюбство і почуття гідності. І хоча відмінником так і не став, у школі був дуже популярним. Він був вродливим, дотепним, стриманим, міг за лічені секунди зібрати навколо себе однокласників, залучаючи їх своїми імпровізаціями і музичними сценками.
У старших класах він всерйоз захопився оперетою. Двічі на тиждень відвідував вистави театру оперети. Деякі постановки переглядав по кілька разів. Не дивно, що незабаром він сам почав ставити п'єси до різних заходів.
Доленосним днем у його житті стало весілля знайомих. Тоді він із батьками був на святкуванні одруження однієї дівчини, чия мати працювала костюмером у Малому театрі. На тій же події був присутній і Володимир Монахов (викладач із Щепкінського училища). Він пильно спостерігав за хлопцем, який у розпалі веселощів перетворився на справжню людину-оркестр: грав на піаніно, акомпанував танцюристам і співакам. У Меньшикові проглядався безмежний і нереалізований талант. Того дня він отримав запрошення на прослуховування в училище.
Перед приймальною комісією Олег виклався на повну і удостоївся вищої оцінки. Отримавши шкільний атестат, він навіть не розглядав інших варіантів, точно знаючи, що на нього чекає велике акторське майбутнє.
З легкістю вступивши до Театрального училища імені Щепкіна, новоспечений студент не залишився непоміченим. Його знали на курсі як завзятого й авантюрного хлопця з тонким почуттям гумору. Про капусники, які він періодично організовував, досі ходять легенди.
Театральна кар'єра
Після отримання диплома Меньшикова запросили на службу в Малий театр. Дві невеликі ролі у виставах "День народження Терези" і "Змова Фієско в Генуї" - це все, що він встиг зіграти. Через рік його призвали на службу. Але щоб віддати борг Батьківщині, йому далеко їхати не довелося. Театр Радянської Армії став для нього притулком на 4 роки. Саме там він зіграв одну з найбільш знаменних ролей - Гані Іволгіна - у виставі "Ідіот".
Наступним місцем роботи став Московський драматичний театр імені М. М. Єрмолової. На цій сцені він вражав публіку в таких постановках, як "Говори!", "Спортивні сцени 1982 рік", "Другий рік свободи".
У 1998 році глядачам було представлено виставу "Горе від розуму", де в ролі режисера виступив сам Олег Меньшиков. Він організував "Театральне товариство 814", яке було однією з перших антрепризних компаній у всій Росії. Успіх їхніх постановок був приголомшливим.
Через багато років, у 2012 році, його призначать художнім керівником Єрмоловського театру. Період його вступу на нову посаду назавжди залишиться в пам'яті театралів: він виконав кардинальну ревізію як репертуару, так і акторського складу. І незважаючи на брутальну критику в його бік, ці дії принесли свої плоди: почалися продажі квитків онлайн, відвідуваність збільшилася на 94%, розв'язали основні побутові проблеми колективу, запровадили чимало нововведень. Театр зажив новим життям.
Олег Меньшиков - одна з найвпливовіших театральних персон Росії. Його внесок просто величезний, а досягнення безцінні.
Кінематограф у житті актора
Дебют у фільмі "Чекаю і сподіваюся" в артиста відбувся в далекому 1980 році. Але перша значуща роль, яку він виконав через 2 роки, і завдяки якій про нього заговорили мільйони, була в комедії "Покровські ворота". Після виходу на екрани цієї картини молодого й амбітного юнака хотіли отримати багато режисерів.
На хвилі слави глядач побачив Меньшикова в таких культових роботах, як "Рідня", "Польоти уві сні та наяву", "Стомлені сонцем", "Сибірський цирульник", "Мама", "Кавказький бранець".
На відміну від багатьох акторів, Олег дуже ретельно підходить до вибору ролі. Він детально вивчає персонажа, сценарій. Співпрацює не з усіма режисерами. Але така прискіпливість цілком обґрунтована, і саме їй завдячує зразкова фільмографія. Практично кожна робота з його участю стає шедевром. "Золоте теля", "Доктор Живаго", "Легенда 17", "Тяжіння", "Гоголь" - ці кінострічки не потребують гучного представлення.
Особисте життя
Усе, що відбувається з артистом крім знімального майданчика або за лаштунками сцени, залишається загадкою. Про його романи, стосунки та інші перипетії в особистому житті невідомо практично нічого. Ходили навіть чутки про його нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Але 2005 року з'явилася новина, що Олег Меньшиков нарешті-таки зв'язав себе шлюбними узами. Дружиною стала Анастасія Чернова, 24-річна актриса-початківець. Незважаючи на пристойну різницю у віці, у них склалися гармонійні сімейні стосунки. Дітей у пари поки що немає.
Все, що відбуватиметься в подальшій кар'єрі актора, можете дізнатися в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Фільмографія (вибране):
1982 - "Покровські ворота"
1986 - "Мій улюблений клоун"
1989 - "Життя за лімітом"
1994 - "Стомлені сонцем"
1996 - "Кавказький бранець"
1998 - "Сибірський цирульник"
1999 - "Мама"
2005 - "Статський радник"
2005 - "Золоте теля"
2010 - "Про що говорять чоловіки"
2013 - "Легенда № 17"
2017 - "Тяжіння"
2017-2019 - "Гоголь"
