Ірина Муравйова (Irina Muravyova) - легендарна акторка театру і кіно, яка підкорила глядачів радянського і пострадянського простору. Вона приміряла на себе десятки театральних образів і кіноролей, поповнивши золотий фонд російського кінематографа. Її фільмографія складається з робіт, які вже заведено вважати класикою. Але через багато років шанувальники з таким же захватом переглядають шедевральні картини з її участю.
Дитинство і ранні роки
Народилася Ірина Вадимівна 8 лютого 1949 року в Москві, куди приїхали її батьки з Берліна. Батько Вадим Сергійович одразу після школи вирушив добровольцем на фронт. Будучи військовим інженером, він дійшов до самої Німеччини. Мати Лідія Георгіївна родом із Білорусії. Під час війни була відправлена німцями в Берлін на примусові роботи. Молодий герой-визволитель Вадим врятував дівчину, підкоривши її серце. На батьківщину вони повернулися вже разом, де незабаром одружилися і народили Ірину.
Дівчинка з ранніх років росла в строгості, виховувалася з військовою дисципліною. Як і її старша сестра, вона була відгороджена від спілкування з хлопчиками, ходінь на танці, вечірніх прогулянок. Ірина була круглою відмінницею, старанною ученицею, яку вчителі завжди ставили всім школярам за приклад.
Єдиним захопленням у ті роки був театр. Муравйова з раннього віку брала участь у різних шкільних постановках, концертах. Уже тоді вона зрозуміла, що неодмінно стане актрисою. Отримавши атестат, вона навіть не замислювалася, куди подавати вступні документи.
Батьки були категорично проти, проте Ірина пішла на проби в усі театральні виші столиці. Зараз у це важко повірити, але скрізь їй відмовили. Розчаруванню не було меж. Але розлучатися з мрією вона не стала. Через рік повторила спробу, але її так нікуди й не зарахували.
Муравйова вирушила в драмстудію при Центральному дитячому театрі. Там її прийняли, і вона старанно почала вчитися. Дівчина вбирала всі знання, відточувала майстерність, не пропускала жодного слова викладачів. Після студії вона з легкістю вступила до ГІТІСу. Щоправда, на заочне відділення, оскільки на той момент уже перебувала на службі в ЦДТ.
Театральна діяльність
Пристрасть до театру артистка пронесла крізь багато років. Після першого виходу на сцену вона знала, що це кохання на все життя. І воно не згасло в ній досі.
Слава до Ірини Муравйової не прийшла блискавично. Спочатку вона грала в масовках, потім виконувала ролі в казках, приміряючи на себе навіть чоловічі образи. Старанна праця і старання дали свої плоди. Їй почали пропонувати більш серйозні та великі ролі. За 7 років служби в Центральному дитячому театрі вона стала вже відомою у своїх колах артисткою.
1977 року вона перейшла до Театру імені Моссовєта, де пропрацювала до 1993 р. За цей час вона з'являлася у восьми спектаклях. "Будинок на піску", "На півдорозі до вершини", "Брати Карамазови", "Кімната" стали визначними постановками за її участі.
У 1994 році, будучи вельми затребуваною актрисою, вона вийшла на сцену вже Малого театру. Тут вона грала різнопланові ролі: то представлялася публіці в образі ліричної і чуттєвої дівчини, то приміряла на себе негативних персонажів. Але яке б завдання не ставили перед нею режисери, Ірина блискуче справлялася.
В останні роки артистка практично перестала зніматися у фільмах, присвячуючи всю себе тільки театру. Вона зіграла в таких культових виставах, як "Священні чудовиська", "Філумена Мартурано", "Вісім люблячих жінок", "На струнах дощу", "Одруження", "Завжди кличте Доллі".
Актриса кіно
Кінематографічна біографія Муравйової бере свій початок з картини "Діти Дон Кіхота". Її дебют не був феноменальним, не приніс їй слави, оскільки дівчина виконала дрібну роль у масовці.
Лише через 8 років вона повторить спробу підкорити світ кіно. Зігравши 1973 року одразу в двох картинах ("Лист з юності" і "Зерно рису"), вона привернула увагу режисерів. Із середини 70-х її кар'єра почала активно розвиватися. Пропозиції йшли одна за одною. Фільмографія поповнювалася двома-трьома проектами на рік. Її стали впізнавати на вулицях, їй пропонували головні ролі. Після виходу на екрани культової мелодрами "Москва сльозам не вірить" артистка поповнила ряди зірок радянського кінематографа.
Слідом за цією роботою пішли й інші значущі картини: "Карнавал", "Руки вгору", "Найчарівніша і найпривабливіша", "Рік теляти". Відтоді акторка стала регулярно з'являтися на екранах, постаючи перед глядачем у найрізноплановіших образах.
На хвилі слави Ірину Вадимівну почули на радіо, вона стала ведучою дитячої передачі "Будильник", займалася озвученням мультфільмів.
Після розвалу СРСР пропозицій трохи поменшало. Вона почала рідше з'являтися на екранах. Коли це траплялося, то не залишалася непоміченою.
Черговий сплеск слави обрушився на Муравйову після виходу серіалу "Не родись красивою", де вона виконала роль матері головної героїні.
За багаторічне служіння мистецтву Ірина Вадимівна удостоїлася багатьох нагород. Вона є "Заслуженою артисткою РРФСР", "Народною артисткою РФ". В її арсеналі ордени Пошани і Дружби, "За заслуги перед Вітчизною", а також низка медалей, премій і номінацій.
Особисте життя
У молодості актриса не прагнула обзавестися сім'єю. На першому місці у неї була кар'єра. Але серцю не накажеш: зустрівшись у театрі з режисером Леонідом Ейдліним, дівчина не встояла. Вони покохали одне одного, одружилися і прожили разом довге життя.
У шлюбі Муравйова народила двох синів - Данила та Євгена, які продовжили акторську династію. З їхньою появою на світ артистка змінила свій світогляд і відсунула кар'єру на другий план. Її діти не росли за лаштунками і не знали постійних знімальних майданчиків. Ірина стала зразковою матір'ю і берегинею сімейного вогнища.
Коли помер чоловік, жінка важко переживала втрату. Вона відсторонилася від світу, не відвідувала жодних заходів, не спілкувалася з журналістами. Подейкували, що вона пішла в релігію, що її підводить здоров'я.
Через кілька років вона знайшла сили повернутися до звичного життя, знову почала з'являтися у виставах і на телебаченні. Про те, чим порадує нас ще легенда російського кіно, читайте в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Фільмографія (вибране):
1974 - "Чисто англійське вбивство"
1979 - "Москва сльозам не вірить"
1981 - "Карнавал"
1985 - "Найчарівніша і найпривабливіша"
1990 - "Ми дивно зустрілися"
1993 - "Ця жінка у вікні"
1999 - "Любов зла"
2002 - "Казус Беллі"
2005-2006 - "Не родись красивою"
2007 - "Заповіт Леніна"
2008 - "Одна ніч кохання"
2009 - "Китайська бабуся"
