Інгеборга Дапкунайте (Ingeborga Dapkunaite) - одна з найпопулярніших актрис сучасності, яка зуміла підкорити своїм талантом не тільки російських глядачів, а й весь світ. Вона знялася більш ніж у 70 фільмах. Практично кожен проект за її участю ставав резонансним, але при цьому про саму Інгеборгу публіці відомо не так багато. І це не дивно: актриса із задоволенням розмірковує про ролі в кіно і театрі, благодійність, але про себе і своє особисте життя воліє не говорити. Хто ж вона, ця дивовижна жінка з неймовірним шармом і неповторною посмішкою?
Дитинство і юність майбутньої знаменитості
Інгеборга - литовка за національністю. Народилася 20 січня 1963 року у Вільнюсі. Її батьки працювали в Москві: батько - по дипломатичній лінії, мама - в метеорологічній службі. Інгеборга бачила їх дуже рідко, більшу частину часу вона проводила під наглядом бабусі та тітки з дядьком. Саме вони прищепили дівчинці любов до мистецтва з раннього дитинства.
Бабуся майбутньої знаменитості була адміністратором у місцевому театрі опери та балету. Вона часто брала онуку з собою на роботу, мріючи колись побачити її на сцені. Одного разу на її прохання 4-річну дівчинку взяли на роль маленького сина мадам Батерфляй в однойменній опері. Тоді бути артисткою Інгеборзі не сподобалося, адже їй не довелося ні співати, ні танцювати.
Зате спортом - фігурним катанням, плаванням, баскетболом - дівчинка займалася із задоволенням, і навіть досягла в цьому непоганих успіхів. Пізніше, поступаючись наполяганням бабусі, вона почала вчитися в театральній студії та музичній школі. Згодом захоплення мистецтвом взяло гору, і Інгеборга всерйоз задумалася про кар'єру актриси.
Отримавши атестат, дівчина подала документи в інститут іноземних мов і Литовську консерваторію. Вступні іспити до музичного вишу починалися раніше. Інгеборга з легкістю вступила туди, і вибір на користь мистецтва було зроблено.
Творчий шлях Інгеборги Дапкунайте
Після закінчення навчання 1985 року артистку взяли на роботу в Каунаський драмтеатр. Менш ніж за два роки в її творчій скарбничці виявилося сім головних ролей. Трохи пізніше акторка перейшла до Молодіжного театру Вільнюса.
У 1991 році її запросили до Лондона, запропонувавши спробувати себе на головну роль у виставі Дастіна Г'юза "Помилка мови". Кастинг Дапкунайте успішно пройшла. Її партнером на сцені став голлівудський актор Джон Малкович. З цією постановкою артистка майже рік їздила різними країнами, а після закінчення сезону продовжила грати на підмостках лондонських театрів.
Цей період життя став вельми значущим для всієї творчої біографії актриси. В її послужному списку з'явилися такі вистави як:
- "Варіації Джакомо";
- "Монологи вагіни";
- "Клоака";
- "Місячне сяйво".
Не забувала Дапкунайте і про російську театральну сцену. Серед постановок за її участю - "Жанна", "Ідіот", "Цирк".
У кінематографі Інгеборга дебютувала 1984 року. Це була невелика роль студентки Інги в драматичній стрічці "Моя маленька дружина". Через рік вона знялася в драмі "Нічні шепоти". Однак всесоюзну популярність Інгеборга Дапкунайте отримала після виходу на екрани легендарної картини Петра Тодоровського "Інтердівчинка". Образ повії Кісулі, створений молодою актрисою, виявився неймовірно яскравим.
Не менш пам'ятною стала і роль Дапкунайте в трагікомедії Дмитра Месхієва "Циніки". Саме за неї актриса отримала свою першу кінонагороду - "Золотий овен". Її помітили, про неї заговорили на повний голос, стали запрошувати в один проект за іншим. Графік зйомок актриси був неймовірно щільним, їй доводилося постійно літати з Москви до Лондона і назад. У 1993 році Дапкунайте дебютувала в Голлівуді - знялася в серіалі "Аляска Кід".
У цей же період на екрани вийшла знаменита драма Микити Михалкова "Стомлені сонцем". Інгеборга зіграла в ній одну з головних ролей, "відібравши" її в Олени Яковлєвої. Подейкують, що Міхалков був просто вражений посмішкою литовської актриси і негайно затвердив її кандидатуру. Чоловіка героїні Дапкунайте - Марусі - метр зіграв сам.
Картина була просто приречена на успіх. Фільм отримав заслужений "Оскар", а Інгеборга - пропозицію знятися в бойовику "Місія нездійсненна". Її партнером став Том Круз.
Через три роки в прокат вийшла пригодницька драма "Сім років у Тибеті", де Інгеборга знялася разом із Бредом Піттом.
З цього часу фільмографія Дапкунайте, яка отримала статус зірки світового масштабу, стала поповнюватися із завидною постійністю. Її ніяк не можна назвати актрисою однієї ролі, хоча російські режисери в основному воліють бачити її в образі іноземки. Всі її персонажі виходять абсолютно різними, і це підкорює шанувальників артистки ще більше.
Особисте життя
Особисте життя актриси теж вельми насичене. Її першим чоловіком став Арунас Сакалаускас, відомий у Литві актор і телеведучий популярних програм. Вони познайомилися, будучи студентами, весілля зіграли після повернення хлопця з армії. Історія їхнього кохання закінчилася 1991 року, коли Інгеборга поїхала за кордон.
Новим обранцем актриси став режисер Саймон Стоукс. Пара прожила разом недовго, всі подробиці взаємин із чоловіком Інгеборга ретельно приховувала. Наприкінці 2009 року зірковий союз розпався. Дітей у пари не було.
У 2013 році 50-річна зірка таємно вийшла заміж за 36-річного підприємця Дмитра Ямпольського. Через чотири роки у пари з'явився син Алекс. Вік актриси на той момент був далеко не юним, тому народження малюка спричинило безліч розмов про сурогатну матір або процедуру ЕКЗ. Незабаром після цього Дапкунайте знову розлучилася.
У 2019 році в ЗМІ з'явилася інформація про нові стосунки Інгеборги з 38-річним журналістом і художнім керівником "Мобільного художнього театру" Михайлом Зигарем. Актриса не дає жодних коментарів на цю тему.
Наразі Інгеборга Дапкунайте продовжує зніматися в кіно. Крім того, вона часто стає учасницею різних телевізійних проєктів, займається благодійністю та педагогічною діяльністю, багато часу приділяє вихованню сина. Усі подробиці про її творчі плани можна знайти в каталозі артистів на сайті kontramarka.de.
Фільмографія
1989 - "Інтердівчинка"
1994 - "Підмосковні вечори", "Стомлені сонцем"
1996 - "Місія нездійсненна"
1997 - "Сім років у Тибеті"
1999 - "Сонячний опік"
2000 - "Москва"
2002 - "Самотність крові"
2003 - "Поцілунок життя", "Шик"
2004 - "Зимова спека", "Нічний продавець"
2006 - "За етапом"
2007 - "Ганнібал: Сходження"
2008 - "Морфій"
2009 - "Веселуни"
2010 - "Каденції"
2011 - "Небесний суд"
2017 - "Міст"
2018 - "Червоний горобець"
2020 - "Фея"
